Что говорить, если нечего говорить

Странное впечатление произвела пресс-конференция, состоявшаяся в минувшую пятницу в пресс-центре «Паритет», которая имела громкое название: «Как разрешить конфликт, сложившийся в Дунайском пароходстве и на Килийском судостроительно-судоремонтном заводе». Инициатором встречи с журналистами стал председатель никому не известной Одесской областной ассоциации работодателей Юга Украины  Юрий Борщенко.

Пресс-конференция отметилась несколькими странностями. Прежде всего, вспомнился известный театральный прием, придуманный Станиславским. Когда на сцене нужно было изобразить людской шум, толпу, он просил статистов произносить только одну фразу: «Что говорить, если нечего говорить?». Постоянное и одновременное употребление этих слов создавало желаемый эффект многоголосия. Причем, что на самом деле произносили артисты, зрителям понять было очень сложно.

Так произошло и в минувшую пятницу. Проблема анонсировалась вроде бы серьезная. Но никого — повторюсь, никого! — из ЧАО «Украинское Дунайское пароходство» (ЧАО «УДП») или его хозрасчетного выделенного структурного подразделения «Килийский судостроительно-судоремонтный завод», которых вызвался защищать председатель Одесской областной ассоциации работодателей Юга Украины, не было. Отказался Юрий Борщенко демонстрировать и письма, с которыми к нему обратились сотрудники вышеназванных предприятий, якобы возмущенные кадровой политикой, что проводит и.о. председателя правления ЧАО «УДП» Дмитрий Чалый, назначенный на должность в конце ноября прошлого года. Из всех документов организатор пресс-конференции предоставил журналистам лишь... собственное обращение, которое написал в адрес председателя Одесской облгосадминистрации Максима Степанова, главы областного совета Анатолия Урбанского, а также в СБУ, прокуратуру, Нацполицию. В общем, так и осталось неведомым, что о ситуации думают сами ее непосредственные участники, а не в пересказе руководителя общественной организации.

Второй момент. Если «пострадавшие» от кадровой политики и.о. председателя правления ЧАО «УДП» на пресс-конференцию не приехали, то представители пароходства сочли необходимым это сделать. В итоге с журналистами общались начальник службы экономической безопасности и предотвращения коррупции ЧАО «УДП» Александр Горбов, заместитель председателя правления пароходства по техническим вопросам Александр Гармаш и председатель первичной профсоюзной организации «Украинского Дунайского пароходства» Виталий Татарчук.

Задавали они вопросы и Юрию Борщенко. Выяснилось, что председатель Одесской областной ассоциации работодателей Юга Украины в Измаиле не был, с руководством пароходства и завода, а также с профсоюзными лидерами этих предприятий не общался. Многих деталей конфликтной ситуации не знает. Да, понятно, что Д. Чалый, как любой другой новоназначенный руководитель, свою деятельность начал с определенных кадровых перестановок. Пришел-то он в пароходство не один, а с небольшой командой специалистов.

Но означает ли это, что на предприятии — конфликт? Нет, не означает, согласился Ю. Борщенко. Случившееся, заявил председатель Одесской областной ассоциации работодателей Юга Украины, скорее «можно назвать недоразумением», в котором — если нарушены чьи-то трудовые права — надо разбираться. Но в таком случае, зачем срочно созывать пресс-конференцию?

И последнее. Означает ли все вышесказанное, что в ЧАО «Украинское Дунайское пароходство» и на Килийском судостроительно-судоремонтном заводе тишь да благодать? Нет, конечно. Потому что, как заметил профсоюзный лидер ЧАО «УДП» Виталий Татарчук, кадровая чехарда — а за последние десять лет в пароходстве сменилось 13 (!) руководителей — волей-неволей держит трудовой коллектив в напряжении. Поэтому назначение нового председателя правления, пусть пока с оговоркой «исполняющий обязанности», априори должно было вызвать у людей тревогу и настороженность.

Но кадровый вопрос — прерогатива профильного министерства. К слову, на сегодня, 13 февраля, намечено очередное заседание Экспертного совета при Мининфраструктуры Украины, членом которого является Ю. Борщенко. Так, может, есть смысл задать министру Владимиру Омеляну вопрос о кадрах: может, хватит лихорадить трудовые коллективы предприятий перманентной чехардой с назначением управленцев? Дайте уже людям спокойно работать.

Олег Суслов

Вечерняя Одесса

Звинувачений у заколоті духовний лідер відповів Ердоганові

Імам-опозиціонер Фетхуллах Гюлен, якого Ердоган вважає організатором спроби турецького держперевороту вважає, що події в країні могли бути інсценовані, передає Reuters. "Існує невеликий шанс, припущення, що спроба державного перевороту була інсценована", - сказав Гюлен, зазначивши, що якщо це так, то Ердоган і прихильники можуть використовувати подію як привід для розправи з незгодними.

«Укрпошта» звинуватила журналістів програми «Схеми» в брехні, яку поширили Радіо Свобода та Перший національний

Першому заступнику 

генерального директора

Національної телекомпанії України

Харебіну О.В. 

вул. Мельникова, 42, 04119, м. Київ

Головному редактору

Радіо Свобода

Кузнецовій І.

вул. Хрещатик, 19-А, 01001, м. Київ

Відкритий лист

02 липня 2015 року на Першому національному каналі в ефірі програми «Схеми» вийшов сюжет «Корупція поштою», в якому йдеться про нібито завдані підприємству "Укорпошта" збитки в розмірі 2 млн грн, при продажу валюти через Авант-банк. Відео з цією програмою з’явилося також на сторінці Радіо Свобода в мережі Інтернет та мережі YouTube.

Крім того, публікації з посиланням на інформацію з цього сюжету з’явилися і в низці інших українських ЗМІ.

Свобода слова в діяльності засобів масової інформації є одним з найважливіших інститутів демократії, тому Українське державне підприємство поштового зв’язку «Укрпошта» (далі – «Укрпошта») з великою повагою ставиться до роботи журналістів, особливо тих, які сприяють об’єктивному висвітленню інформації про роботу нашого підприємства.

Разом з тим «Укрпошта» вважає інформацію, викладену в цьому сюжеті програми, недостовірною, викривленою та такою, що не відповідає дійсності. Звинувачення, що лунають в передачі, є вигаданими, необґрунтованими, абсурдними та помилковими.

У відеосюжеті «Корупція поштою» подано суб’єктивні та надумані висновки журналістів, які не мають права видавати власні оціночні судження та вигадки за достовірну інформацію. У цьому сюжеті журналістами програми брутально порушено стандарти журналістики. Вони не представили збалансованої точки зору щодо висловлених в сюжеті звинувачень на адресу «Укрпошти», висувають голослівні обвинувачення, а також підлаштовують факти під завчасно зроблені висновки та під одну точку зору.

Россия пытается повлиять на расследование по «Боингу» - The New York Times

Россия пытается получить контроль над расследованием обстоятельств крушения «Боинга» Малайзийских авиалиний на востоке Украины.

Так в редакционной статье издания New York Times комментируют обращение России в ООН и Международную организацию гражданской авиации с призывом вести активную роль в расследовании обстоятельств уничтожения «Боинга».

По мнению авторов статьи, требуя большей роли ООН в расследовании трагедии, Россия пытается получить возможность влиять на его ход.

Россия стремится не допустить создания трибунала, который возьмется за установление и привлечение к ответственности виновных.

«Почти нет сомнений, что Россия заблокирует любой суд. Но Совет Безопасности ООН должен не дать заморочить себе голову, будто предложения России является достойной альтернативой. Так же никто не должен и верить лжи Путина о том, что Россия якобы не участвует в войне в Украине», - пишет издание.

УПЦ МП грає в Україні таку саму роль, як Чорноморський флот в Криму

Демарш керівництва Української православної церкви Московського патріархату на урочистому засіданні ВР, присвяченому 70-літтю Перемоги у Другій світовій війні, чітко показав на чиєму боці вона знаходиться. Можна будь-яким чином ставитися до військових дій, але показова зневага до людей, які загинули за свою Батьківщину, стала не просто питанням порядності – це була демонстрація антиукраїнської позиції.

Через цей вчинок УПЦ МП понесла значні «іміджеві втрати»: поведінка її керівництва опустила «нижче плінтуса» рівень довіри до неї та була визнана гидкою навіть вірянами цієї церкви. Московські попи не могли не передбачати таких наслідків, але свідомо вчинили бридкий демарш. Чому?
 

Жодних ілюзій щодо уподобань цієї церкви немає вже півтора року – УПЦ МП, виконуючи вказівки свого московського керівництва, була єдиною серед українських церков, яка не підтримала Євромайдан і виступала проти євроінтеграції України. За останній рік ми також побачили багато відкритих антиукраїнських вчинків з боку цієї церкви: її священики брали в руки зброю і приймали участь в бойових діях проти сил АТО, закликали вступати в «православні дружини» і воювати з «хунтою», вели антиукраїнську пропаганду, агітували проти мобілізації до ЗСУ, надавали допомогу терористам на Донбасі, відмовлялися відспівувати загиблих героїв АТО.

За весь час російсько-української війни УПЦ МП жодного разу не висловила підтримки захисникам України та жодного разу не засудила агресію Росії. Більш того, УПЦ МП визнала Крим частиною Росії, передавши все майно кримських єпархій на баланс Російської церкві.

Відповідно до вказівок з Москви, керівництво УПЦ МП постійно переконує, що війна на Сході є «громадянською», «братовбивчою» і подає її як війну, яку «розкольники» і «уніати» ведуть проти канонічного православ’я. Така позиція доводить , що УПЦ МП є «штурмовим загоном» росіян у релігійній війні, яку Росія веде з Україною. Засади цієї війни в березні 2015 року озвучив глава МЗС РФ Сергій Лавров, який на зустрічі в Женеві заявив: «Православні християни піддаються гонінням не тільки на Близькому Сході. На Україні, де слідом за антиконституційним переворотом була розв’язана братовбивча війна, націонал-радикали взяли курс на нагнітання міжрелігійної ворожнечі. Знищуються православні храми і монастирі, священики і віруючі піддаються залякуванню і знущанням!».